Сатирична антиутопія, з елементами філософії та політичної культури
Первісний пил. Прозоре життя
У світі, де прозорість — мірило статусу, де щупальця стискають бажання бути кращим, де дихають тіла, а не душі…
Ліонейя живе. І змушує жити всіх.
Коли прозорість стає культом — жертви неминучі. Та хто визначає міру?
Антиутопія без прикрас.
Прозора, як тіло ліонійця. І така ж болюча…
Уривок для ознайомлення:
Головні герої
Дін — не типовий герой і не вигнанець, а тиха точка зламу. Його шлях не обрано ним, але і не нав’язано — він випливає з самих глибин системи, яка відмовляється від передбачуваності. Народжений на межі старого й нового, Дін є перехідною формою, носієм памʼяті та носієм змін. Його прозорість — не лише тілесна, а смислова. У ньому віддзеркалюється крах і шанс, втрата й сподівання.
Господар (Старший із Старших) — невидимий центр сили, що не вимагає поклоніння. Він не говорить напряму, але змінює траєкторії. Його воля не людська — вона алгоритмічна, складена з циклів, рішень і відлунь. Для одних — керівник, для інших — відлуння минулих правд. Він не судить, але визначає. І саме його мовчазний вибір вириває Діна з тіла маси, щоб зробити з нього початок нового витка.
Від автора
Світ Ліонейї почав проростати в думках ще наприкінці 2022 року. Коли попередній роман, «2437», був завершений і вичитаний, лишився осадом гіркуватий присмак: “Це все?”. Фактично в той самий день сформувався образ світу — метафорично тонкий, надзвичайно прозорий, відсторонено органічний. Таким хотілося його бачити.
Десятки шаблонів, реальних прикладів впливу — кілька днів поспіль вивчались методи маніпуляції натовпом. Проте, навіть у фантастичному обрамленні ідеї здавались… очікуваними, примітивними та передбачуваними.
Ліонейя бажала бути унікальною, без кліше, без алюзій, що витісняють суть. Так створилась мова, особливі відчуття, реакції тіла на сторонні дії. Світ уже дихав, вібрував, а головне — жив власним життям. Мова, фізика, тілесність стали не просто фоновими декораціями, а способом існування цивілізації. І на все це пішло близько двох років.
Назва книги з’явилась під час написання першої глави і виявилась напрочуд влучною. Прозорість стала не темою, а матерією, крізь яку проступає сутність існування ліонійців.
Стиль книги — не калька з класичних антиутопій. Ритм, образи, навіть діалоги — працюють як частина біології світу. Трохи дивакувата, з елементами абсурду, приправлена дрібкою холодної сатири. Все, що в інших творах здавалось би метафорою, тут — фізична реальність: вібрації, прозорість тіла, зведена в абсолют, щупальця, ліпи, голосові нитки. Це термінологія не окремих героїв книги, а самої планети, максимально органічно вплетена в книгу.
Готовність
Книга в процесі написання.
Чорновик — 45%